Самуель Мацейовський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацейовський.
Самуель Мацейовський
пол. Samuel Maciejowski
Герб
Герб
Холмський єпископ
1539 — 1541
Конфесія: католицтво
Церква: римо-католицька церква
Попередник: Себастьян Браніцький[pl]
Наступник: Миколай Дзєжґовський[pl]
Плоцький єпископ
1541 — 1546
Попередник: Якуб Бучацький
Наступник: Ян Бєлінський[pl]
Краківський єпископ
1546 — 1550
Попередник: Пйотр Ґамрат[pl]
Наступник: Анджей Зебжидовський[pl]
 
Альма-матер: Болонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих і Падуанський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльність: католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 15 січня 1499[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 26 жовтня 1550[2] Редагувати інформацію у Вікіданих (51 рік)
Похований: Каплиця Мацейовського на Вавелюd Редагувати інформацію у Вікіданих
Династія: Мацейовські гербу Цьолек
Батько: Бернард Мацейовський
Посада: канонік сандомирський, краківський, келецький, ґнєзненський; пробст люблінський, костшинський, ґолембський, декан краківський; нотаріус, королівський секретар, секретар великий коронний, підканцлер і канцлер великий коронний

CMNS: Самуель Мацейовський у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Самуель Мацейовський гербу Цьолек (нар. 15 січня 1499(?) — пом. 26 жовтня 1550) — польський римо-католицький і державний діяч, гуманіст; єпископ холмський (1539–1541), плоцький (1541–1546), краківський (1546–1550); підканцлер (1539–1547) і великий канцлер коронний (1547–1550).

Життєпис

Народився Самуель 15 січня 1499 року у сім'ї каштеляна чехувського та люблінського Бернарда Мацейовського і Ядвіги з Подлодовських. Мав двох братів і сестру: Станіслава (маршалка коронного), Бернарда (каштеляна люблінського і радомського) й Урсулу (дружину Яна Леженського[pl][3].

Політична кар'єра

Підпис Самуеля Мацейовського на документі Сигізмунда I Старого 1546 року, яким затверджувався привілей для міста Познань

Самуель Мацейовський розпочав кар'єру 1518 року як нотаріус у канцелярії короля Сигізмунда I Старого[4]. Завоював довіру, визнання та підтримку підканцлера Петра Томіцького у своїй кар'єрі. 1522 року був відправлений останнім на навчання до Падуанського університету. Протягом 1522–1524 років вивчав там філософію та риторику. Після цього, протягом 1524–1530 років продовжив навчання у Болонському університеті[5].

Після повернення з навчання посів уряд секретаря королівського (1531/1532)[4], був послом короля на сеймик Краківського воєводства у Прошовицях[6] у 1534 та 1538 роках[7].

29 серпня 1537 року Мацейовського призначили секретарем великим коронним; він став фактичним керівником королівської канцелярії. У липні 1537 року брав участь у переговорах з австрійськими послами щодо шлюбу королевича Сигізмунда з Єлизаветою Габсбург[5].

1539 року був призначений на посаду підканцлера коронного[8], 1547 року отримав велику печатку канцлера великого коронного[9]. Він завжди стояв на боці короля, даючи поради, зберігаючи права та гідність трону[4]. Був у опозиції до політичних планів королеви Бони, під впливом Томіцького вибрав угодовську політичну лінію, спрямовану на союз із Габсбургами, добрі стосунки з прусським герцогом Альбрехтом і підтримку поміркованого крила прусських сепаратистів[5].

Церковна кар'єра

Уже 1521 року Самуель Мацейовський став каноніком сандомирським, 1523 року був пробстом колегіати люблінської[4]. Після завершення навчання був каноніком краківським[4] і келецьким (1530), ґнєзненським (1531), пробстом костшинським (1533-1536) і ґолембським (1537-1541)[10]. 1538 року став деканом краківським[4][5].

17 жовтня 1539 року отримав провізію на єпископство холмське, 1541 року став плоцьким єпископом, а 1545 року — краківським. Зберіг за собою уряд підканцлера та, пізніше, канцлера, за що отримав багато критики з боку шляхти, обуреної одночасним посіданням двох важливих урядів однією особою[5].

Коли на сеймі на кону стояла доля таємного весілля королевича Сигізмунда з Барбарою Радзивілл, єпископ Мацейовський доводив сакральну дійсність цього шлюбу. Як краківський єпископ дбав про рівень освіти духовенства, був прихильником поміркованої поведінки щодо іновірців[4]. 1546 року він наказав здійснити візитацію дієцезії, яка мала на меті обмежити вплив Реформації, але через м'якість єпископа цієї мети не вдалося досягти. Провів у дієцезії 2 реформаторські синоди (1547, 1549)[11].

Самуель Мацейовський був гуманістом, прекрасним знавцем латинської та грецької мов. За його ініціативи 1547 року була побудована резиденція в Бялому Прондніку (тепер — частина Кракова), де він гуртував навколо себе відомих вчених і поетів. Атмосферу цих наукових і літературних диспутів передав Лукаш Гурницький у «Придворному польському» (1565), який працював писарем у єпископській канцелярії. Найбільш довіреним співробітником Мацейовського у канцелярії був Станіслав Гозій, відповідальний за прусські справи, потім прусськими справами опікувався Мартін Кромер, реєнтом канцелярії був Ян Пшерембський. У колі протекції Самуеля Мацейовського були такі видатні діячі того часу, як Лукаш Гурницький, Станіслав Оріховський, Я. Дершняк з Рокітниці, Ф. Станкар, М. Бенедикт з Кожмина, А. Тшецеський молодший, Ю. Пшилуський, В. Новопольчик (Новікампіан), Леонард з Вишогроду, Петро Роїзій, Англік Філіп та ін. Також, С. Мацейовський як канцлер Краківського університету був також його справжнім покровителем[4][5].

Помер Самуель Мацейовський 26 жовтня 1550 року у Кракові. Каплицю Снігової Божої Матері у Вавельському соборі він раніше перебудував на свій могильний мавзолей, там він і спочиває разом зі своїм племінником, також єпископом краківським Бернардом Мацейовським[5].

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 55. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Adam Boniecki, Herbarz polski, Warszawa 1913, tom XVI, s. 218 i 222; tom XIV, s. 211.
  4. ↑ а б в г д е ж и Samuel Maciejowski. Encyklopedia Krakowa. Процитовано 29.06.2022.
  5. ↑ а б в г д е ж Samuel Maciejowski H. Ciołek. Internetowy Polski Słownik Biograficzny. Процитовано 29.06.2022.
  6. ↑ Andrzej Wyczański, Posłowie Zygmunta I na sejmiki, w: Władza i społeczeństwo XVI i XVII w., Warszawa 1989, s. 195.
  7. ↑ Andrzej Wyczański, Między kulturą a polityką. Sekretarze Zygmunta Starego 1506—1548, Warszawa 1990, s. 258.
  8. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 109.
  9. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 55.
  10. ↑ Jan Wiśniewski, Katalog prałatów i kanoników sandomierskich od 1186—1926 r. tudzież sesje kapituły sandomierskiej od 1581 do 1866 r., Radom 1928, s. 196.
  11. ↑ SAMUEL MACIEJOWSKI (1546 – 1550). Archidiecezja Krakowska. Процитовано 29.06.2022.

Література

  • Ks. Bolesław Przybyszewski: Krótki zarys dziejów diecezji krakowskiej, t. II, Kraków 1993.

Посилання