Хронологія жінок у математиці
Частина серії |
Жінки в суспільстві |
---|
Портал Проєкт Стиль |
Це хронологія жінок у математиці.
Див. також Жінки в науці, Жінки у галузях STEM, Жінки в космосі (список), Список астрономок, Список жіночих організацій в науці, Список винахідниць та Список винаходів і відкриттів, здійснених жінками.
Хронологія
350—370 до 415 рр. — роки життя Гіпатії, грецької філософині-неоплатоністки в Єгипті, першої добре задокументованої жінки-математикині.[1]
XVIII століття
- 1748: італійська вчена-математикиня Марія Ґаетана Аньєзі опублікувала першу книгу, в якій обговорювала і диференційне, і інтегральне числення, під назвою «Instituzioni analitiche ad uso della gioventù italiana».[2]
- 1750: італійська вчена-математикиня Марія Ґаетана Аньєзі призначена папою Бенедиктом XIV професоркою математики, природної філософії та фізики в Болонському університеті, ставши першою жінкою-професоркою математики в історії.
- 1759: переклад і коментар французької вченої-математика та фізика Емілі дю Шатле до праці Ісаака Ньютона «Principia Mathematica» був опублікований посмертно; він все ще вважається стандартним французьким перекладом.[3]
ХІХ століття
- 1827: теорема французької математикині Софі Жермен, знана як «Теорема Жермен», опублікована у виносці книги математика Адрієна-Марі Ленджер.[4][5] У цій теоремі Жермен довела, що якщо x, y і z — цілі числа, і якщо x 5 + y 5 = z 5, тоді або x, або y, або z повинні ділитися на 5. Теорема Жермен була важливим кроком в доказі останньої теореми Ферма для випадку, коли n дорівнює 5.
- 1829: відбувся перший громадський іспит американської дівчини з геометрії.[6]
- 1874: російська вчена-математик Софія Ковалевська першою з жінок в сучасній Європі здобула докторський ступінь з математичних наук в Геттінгенському університеті Німеччини.[7]
- 1880: Шарлотта Анґас Скотт з Британії отримала спеціальний дозвіл на складання іспиту Кембриджського математичного тріпосу, доступ до якого був заборонений жінкам. Вона стала восьмою на Тріпосі серед усіх студентів-учасників, але через сексизм комісії почесний титул «восьмого бійця» офіційно присвоїли студенту-чоловікові.[8] Однак на церемонії, після оголошення сьомого «бійця», усі студенти в аудиторії кричали ім'я Шарлотти Скотт. Не допущена до церемонії нагородження, Скотт святкувала своє досягнення на обіді в Гіртон-коледжі, де була зустрінута аплодисментами, а також на спеціальній вечірній церемонії, де студенти заспівали «Побачити героя, що перемагає», співробітники присвятили їй оду і увінчали лаврами.
- 1886: Вініфред Едґертон Меррілл стала першою американкою, яка здобула ступінь доктора з математики, в Колумбійському університеті.[9]
- 1888: росіянка Софія Ковалевська відкрила один з короткого списку відомих прикладів інтегрального руху жорсткого тіла, Вершину Ковалевської.[10][11]
- 1889: Софія Ковалевська стала першою жінкою-професоркою в Північній Європі, в Стокгольмському університеті.[7][12]
- 1890: британка Філіпа Фосетт стала першою жінкою, яка отримала найкращий бал на іспиті Кембриджського математичного трипосу.[13][14]
ХХ століття
- 1913: американська математиккиня Мілдред Сандерсон опублікувала в своїй докторській дисертації теорему про модульні інваріанти. Там зазначається: «Будь-якому модульному інваріанту i системи форм під будь-якою групою G лінійних перетворень з коефіцієнтами у GF[pn] відповідає формальний інваріант I під G такий, що I = i для всіх наборів значень у поле коефіцієнтів системи форм». Сандерсон булапершою аспіранткою Леонарда Діксона, який згодом писав про її дисертацію: «Цей документ є надзвичайно важливим внеском у цю сферу роботи; його значення частково полягає в тому, що він встановлює відповідність між модульними та формальними інваріантами. Його основна теорема вже часто цитується через її фундаментальний характер. Її доказ — чудова математика». Е. Т. Белл писав: «Один внесок міс Сандерсон (1913 р.) в модульні інваріанти компетентні судді оцінили як одну з класичних праць предмету».[15]
- 1918: німецька вчена-математикиня Еммі Нетер опублікувала (першу) теорему Нетер, де говориться, що будь-яка похідна симетрія дії фізичної системи має відповідний закон збереження.[16]
- 1927: американська вчена-математикиня Анна Вілер першою з жінок виступила з лекцією в Колоквіумі Американського математичного товариства.[17]
- 1930: Сесілія Крейгер стала першою жінкою, яка здобула докторський ступінь математики в Канаді, в університеті Торонто.[18]
- 1930-ті: британська вчена-математикиня Мері Картрайт довела теорему, тепер відому як теорема Картрайт, яка дає оцінку максимального модуля аналітичної функції, який приймає однакове значення не більше p разів в одиничному диску. Для доведення вона застосувала новий підхід, використавши методику, запроваджену Ларсом Альфорсом для конформних відображень.[19]
- 1943: Євфемія Гейнс стала першою афроамериканською жінкою, яка здобула ступінь доктора наук з математики, у Католицькому університеті.[20]
- 1949: американська вчена-математикиня Гертруда Мері Кокс першою з жінок обрана в Міжнародний статистичний інститут.[21]
- 1956: американська вчена-математикиня Гледіс Вест[en] розпочала збір даних із супутників у Відділі Далегрен Центру військово-морського озброєння. Її розрахунки безпосередньо вплинули на розвиток точних GPS-систем.[22]
- 1962: американська вчена-математикиня Міна Різ першою з жінок виграла нагороду Юе-Джин Гун та доктора Чарльза Ю. Ху за Видатні досягнення з математики, найпрестижнішу нагороду Математичної асоціації Америки.[17]
- 1964: британська вчена-математикиня Мері Картрайт стала першою жінкою, що отримала медаль Сильвестра Лондонського королівського товариства, яка видається кожні три роки з 1901 року за заохочення до математичних досліджень, без огляду на національність.[17]
- 1966: американська вчена-математикиня та професор фізики Мері Л. Боас опублікувала підручник «Математичні методи у фізичних науках», широко використовуваний в коледжах і станом на 1999 рік.[23][24]
- 1968: британка Мері Картрайт першою з жінок здобула медаль де Моргана, найвищу нагороду Лондонського математичного товариства.[17]
- 1970: американська вчена-математикиня Міна Різ стала першою жінкою-президентом Американської асоціації сприяння розвитку науки.[25]
- 1971: американська вчена-математикиня Мері Еллен Рудін побудувала перший простір Даукера.[26][27]
- 1971: заснована Асоціація жінок у математиці (AWM). Це професійне товариство, метою якого є заохочення жінок та дівчат до навчання та активної кар'єри в галузі математичних наук, а також сприяння рівним можливостям та рівному ставленню до жінок та дівчат у математичних науках. Зареєстрована в штаті Массачусетс, США.[28]
- 1971: Спільний комітет з питань жінок у математичних науках (JCW) був заснований як комітет Американського математичного товариства (AMS). Зараз це об'єднаний комітет із семи математичних та статистичних товариств, який працює над визначенням механізмів розширення можливостей жінок з математичних та статистичних науках, рекомендує дії керівним органам товариств-членів на підтримку цих можливостей та документує його рекомендації шляхом представлення даних.[29]
- 1973: американська вчена-математикиня Джин Тейлор опублікувала дисертацію на тему «Правильність сингулярного набору двовимірних площинних ланцюгів, що мінімізують плоскі ланцюги, модуль 3 в R3», розв'язавши давню проблему щодо довжини та плавності кривих потрійних функцій мильної плівки.[30]
- 1974: американська вчена-математикиня Джоан Бірман опублікувала книгу «Braids, Links, and Mapping Class Groups», що стала стандартним вступом, і багато сучасних дослідників вивчали цю тему через неї.[31]
- 1975—1977: американська математикиня-любителька Марджорі Райс, яка не здобула формальної підготовки з математики поза школою, відкрила три нові типи теселюючих п'ятикутників, і понад шістдесят різних теселяцій п'ятикутників.[32]
- 1975: американська вчена-математикиня Джулія Робінсон стала першою жінкою-математиком, обраною до Національної академії наук.[33]
- 1979: Мері Еллен Рудін першою з жінок читала лекції імені Ерла Реймонда Гедріка; вони були створені Математичною асоціацією Америки в 1952 році, щоб представити Асоціації лекторів відомої майстерності як експозиторів математики, «які представлять серію щонайбільше трьох лекцій, доступних значній частині тих, хто викладає математику в коледжах».[17]
- 1979: американська вчена-математикиня Дороті Льюїс Бернштейн стала першою жінкою-президентом Математичної асоціації Америки.[34]
- 1981: канадсько-американська вчена-математикиня Кетлін Моравец першою з жінок-математиків прочитала лекцію імені Джосайї Вілларда Гіббса; ці лекції мають напівпопулярний характер і читаються за запрошенням, зазвичай присвячені математиці або її застосуванню.[17][35]
- 1981: американська вчена-математикиня Доріс Шаттшнайдер стала першою жінкою-редакторкою журналу «Математика».[36][37]
- 1983: Джулія Робінсон очолила Американське математичне товариство.[33]
- 1983: Джулія Робінсон першою з жінок отримала стипендію Мак-Артура з математики.[17]
- 1988: Доріс Шаттшнайдер[en] стала першою жінкою, яка читала рамкові лекції імені Дж. Сазерленда, які читаються на літньому засіданні математичної асоціації Америки.[17]
- 1992: американська вчена-математикиня Глорія Гілмер стала першою жінкою, яка читала основну лекцію Національної асоціації математиків.[38]
- 1995: американська вчена-математикиня Маргарет Райт стала першою жінкою-очільницею Товариства промислової та прикладної математики.[17]
- 1995: ізраїльсько-канадська вчена-математикиня Лея Едельштайн-Кешет першою з жінок очолила Товариство математичної біології.[39]
- 1996: Джоан Бірман стала першою жінкою, яка здобула премію Шовента, яку щорічно присуджує Математична асоціація Америки автору(-ці) видатної викладної статті.[17]
- 1996: Іоана Думітріу, студентка Нью-Йоркського університету з Румунії, стала першою жінкою, яка отримала стипендію Путнама.[40] Стипендіати Путнама — п'ять кращих за балами (або шість, у разі однакових балів) учасників/-ць математичного змагання Вільяма Лоуелла Путнама.[41][42]
- 1998: Мелані Вуд стала першою американкою, яка потрапила у команду США на Міжнародну олімпіаду з математики. Вона завоювала срібні медалі на Міжнародних математичних олімпіадах 1998 та 1999 років.[43]
ХХІ століття
- 2002: британська вчена-математик Сюзан Гоусон стала першою жінкою, яка виграла премію Адамса, яку щорічно присуджує Кембридзький університет британському математику до 40 років.[17]
- 2002: американська вчена-математик Мелані Вуд стала першою американкою та другою жінкою-стипендіаткою Путнама.[44][45][46]
- 2004: Мелані Вуд першою з жінок здобула премію Франка та Бренні Морган за видатні дослідження математики студентом. Це щорічна нагорода, яка вручається студентам магістратури в США, Канаді чи Мексиці, які демонструють чудові математичні дослідження.[46]
- 2004: американка Елісон Міллер першою з жінок виборола золоту медаль Міжнародної олімпіади з математики, перебуваючи в команді США.[47]
- 2006: польсько-канадська вчена-математик Ніколь Томчак-Єгерман стала першою жінкою, яка отримала приз CRM-Fields-PIMS, що визнає виняткові досягнення в математичних науках.[17][48]
- 2006: німецька математична аналітик Штефані Петерміхль[en], працюючи у Університеті штату Техас в Остіні, першою з жінок виграла премію Салема, щорічну премію для молодих математиків, що виконали велику роботу в сфері інтересів Рафаеля Салема, насамперед серії Фур'є та суміжних областей аналізу.[17][49] Вона поділила премію з Артуром Авілою.[49][50]
- 2012: латвійська вчена-математик Дайна Тайминя першою з жінок виграла книжкову премію Ейлера, яку щорічно присуджують автору чи авторам видатної книги про математику, за книгу «Пригоди плетіння гачком з гіперболічними площинами» (англ. Crocheting Adventures with Hyperbolic Planes).[17][51]
- 2012: створено Робочий комітет жінок у математиці Китайського математичного товариства (WCWM-CMS); це національна неприбуткова академічна організація, в якій жінки-математики, які займаються дослідженнями, викладанням та застосуванням математики, можуть ділитися своїми науковими дослідженнями шляхом академічних обмінів як у Китаї, так і за кордоном.[52].
- 2014: іранська вчена-математик Мар'ям Мірзахані стала першою жінкою і першою з громадян Ірану, нагородженою Медаллю Філдса, за «її видатний внесок у динаміку та геометрію Ріманових поверхонь та їхніх модульних просторів».[53][54] Вона поділила премію з Мартіном Гайрером, Манджулем Бхаргавою та Артуром Авілою.[55] Цей приз присуджують двом, трьом або чотирьом математикам до 40 років на кожному Міжнародному конгресі Міжнародного математичного союзу, і його часто розглядають як найбільше визнання, яке математик може отримати.[56][57]
- 2016: французька вчена-математик Клер Вуазен отримала золоту медаль CNRS, найвищу нагороду за наукові дослідження у Франції.[58]
- 2019: американська вчена-математик Карен Уленбек стала першою жінкою, яка отримала премію Абеля: комітет із нагородження послався на «фундаментальний вплив її роботи на аналіз, геометрію та математичну фізику».[59][60]
- 2016: українська вчена-математик Марина Вязовська розв'язала одну з 23-х невирішуваних математичних задач, над якою міркували Кеплер і Ньютон: задачу про пакування куль у восьмивимірному просторі. 2022 року Вязовська отримала за цей розв'язок Медаль Філдса.
Примітки
- ↑ Схоластик, Сократ. Ecclesiastical History. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. [Архівовано 2016-04-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Epigenesys - Maria Gaetana Agnesi | Women in science. epigenesys.eu. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 25 січня 2014. [Архівовано 2023-08-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Brooklyn Museum: Elizabeth A. Sackler Center for Feminist Art: The Dinner Party: Heritage Floor: Emilie du Chatelet. brooklynmuseum.org. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Sophie Germain. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Sophie Germain page. math.rochester.edu. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Elizabeth Cady Stanton, ред. (1889). History of Woman Suffrage: 1848–1861, Volume 1. с. 36. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 18 квітня 2011.
- ↑ а б Sofya Vasilyevna Kovalevskaya (Russian mathematician) -- Encyclopædia Britannica. britannica.com. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Patricia Clark Kenschaft (1987). "Charlotte Angas Scott (1858–1931)" in Women of Mathematics: A Biobibliographic Sourcebook. New York: Greenwood Press. с. 193–203. ISBN 0-313-24849-4.
- ↑ Winifred Edgerton Merrill : "She Opened the Door" (PDF). Ams.org. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2019. Процитовано 4 березня 2014.
- ↑ S. Kovalevskaya, Sur Le Probleme De La Rotation D'Un Corps Solide Autour D'Un Point Fixe, Acta Mathematica 12 (1889) 177—232.
- ↑ E. T. Whittaker, A Treatise on the Analytical Dynamics of Particles and Rigid Bodies, Cambridge University Press (1952).
- ↑ COOL, CREATIEF, HIP met ICT - Innovative women. chai-x.nl. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 25 січня 2014. [Архівовано 2013-12-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Philippa Garrett Fawcett. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ The Woman Who Bested the Men at Math | History | Smithsonian. smithsonianmag.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Mildred Leonora Sanderson. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 3 лютого 1999. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Noether E (1918). Invariante Variationsprobleme. Nachr. D. König. Gesellsch. D. Wiss. Zu Göttingen, Math-phys. Klasse. 1918: 235—257.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Prizes, Awards, and Honors for Women Mathematicians. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Zuschlag, Anna. Cecilia Krieger. The Canadian Encyclopedia (англ.). Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 22 серпня 2018.
- ↑ Cartwright biography. -history.mcs.st-and.ac.uk. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Euphemia Lofton Haynes, first African American woman mathematician. math.buffalo.edu. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Gertrude Mary Cox. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ How Gladys West uncovered the ‘Hidden Figures’ of GPS. GPS World (амер.). 19 березня 2018. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 22 вересня 2018.
- ↑ Mary L. Boas (1966). Mathematical methods in the physical sciences. Wiley. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Spector, Donald (1999). Book Reviews. American Journal of Physics. 67 (2): 165—169. doi:10.1119/1.19216.
- ↑ Mina Rees. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ New Zealand Mathematical Societu Newsletter Number 84, April 2002. Massey.ac.nz. Архів оригіналу за 7 вересня 2007. Процитовано 20 червня 2017. [Архівовано 2007-09-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Mary Ellen Rudin (December 7, 1924 – March 18, 2013). webpage of Topology and its Applications published by Elsevier. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 8 квітня 2013.
- ↑ About AWM - AWM Association for Women in Mathematics. sites.google.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 25 січня 2014. [Архівовано 2019-09-06 у Wayback Machine.]
- ↑ JCW-Math | Joint Committee on Women in the Mathematical Sciences. jcwmath.wordpress.com. Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Jean Taylor. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Interview with Joan Birman (PDF). Ams.org. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2018. Процитовано 4 березня 2014.
- ↑ Doris Schattschneider. Perplexing Pentagons. britton.disted.camosun.bc.ca. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ а б Profiles of Women in Mathematics: Julia Robinson. awm-math.org. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 25 січня 2014. [Архівовано 2018-07-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Oakes, E.H. (2007). Encyclopedia of World Scientists. Facts On File, Incorporated. ISBN 9781438118826. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Cathleen Morawetz. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ 2005 Parson Lecturer - Dr. Doris Schattschneider, University of North Carolina at Asheville, Department of Mathematics, архів оригіналу за 11 січня 2014, процитовано 13 липня 2013 [Архівовано 2014-01-11 у Wayback Machine.]
- ↑ Riddle, Larry (5 квітня 2013), Doris Schattschneider, Biographies of Women Mathematicians, Agnes Scott College, архів оригіналу за 4 липня 2013, процитовано 13 липня 2013
- ↑ Gloria Ford Gilmer. math.buffalo.edu. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Leah Edelstein-Keshet. math.ubc.ca. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Karen W. Arenson (1 травня 1997). Q: How Many Women Have Won the Top Math Contest? - New York Times. Nytimes.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 4 березня 2014.
- ↑ Duke Magazine-Where Are They Now?-January/February 2010. dukemagazine.duke.edu. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Melanie Wood: The Making of a Mathematician - Cogito. cogito.cty.jhu.edu. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 25 січня 2014. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ The New York Times. nytimes.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Bridget Booher (13 липня 2009). Duke Magazine-Where Are They Now?-January/February 2010. Dukemagazine.duke.edu. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2014.
- ↑ Scharf, Deepti (8 травня 2003). Melanie Wood: The Making of a Mathematician. Duke News & Communications. Архів оригіналу за 7 липня 2010. Процитовано 10 лютого 2014.
- ↑ а б 2003 Morgan Prize (PDF). Ams.org. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 4 березня 2014.
- ↑ Math Forum @ Drexel: Congratulations, Alison!. mathforum.org. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Fields Institute - CRM-Fields Prize Recipients. fields.utoronto.ca. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ а б Short vita [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.], retrieved 2016-07-04.
- ↑ UZH - Fields Medal Winner Artur Avila Appointed Full Professor at the University of Zurich. Media.uzh.ch. 24 липня 2018. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 9 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-09 у Wayback Machine.]
- ↑ BBC News - Odd title prize for crochet book. news.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Women Mathematicians, Sponsored by Agnes Scott College. agnesscott.edu. Архів оригіналу за 23 лютого 2011. Процитовано 25 січня 2014.
- ↑ Maryam Mirzakhani Becomes First Woman to Earn Fields Medal for Mathematics in Its 78 Year History | The Mary Sue. themarysue.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 13 вересня 2014.
- ↑ IMU Prizes 2014. International Mathematical Union. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 12 серпня 2014. [Архівовано 2017-12-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Fields Medals 2014 | International Mathematical Union (IMU). Mathunion.org. 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2018.
- ↑ 2006 Fields Medals awarded (PDF). Notices of the American Mathematical Society. American Mathematical Society. 53 (9): 1037—1044. October 2006. Архів оригіналу (PDF) за 27 квітня 2018. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Reclusive Russian turns down math world's highest honour. Canadian Broadcasting Corporation. 22 серпня 2006. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 серпня 2006.
- ↑ Mathematician Claire Voisin awarded the CNRS 2016 gold medal. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ IMPA - Karen Uhlenbeck: The Struggle for a Place in the Sun. Impa.br. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 19 березня 2019.
- ↑ Change, Kenneth (19 березня 2019). Karen Uhlenbeck Is First Woman to Receive Abel Prize in Mathematics. New York Times. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 19 березня 2019.