U-123 (1940)
U-123 | ||
---|---|---|
U 123 | ||
![]() | ||
Підводний човен U-123 повертається до ВМБ у порту Лор'яна. Лютий 1942 | ||
Верф | Deutsche Schiff- und Maschinenbau, AG Weser, Бремен | |
Під прапором | ![]() | |
Належність | ![]() | |
Порт приписки | Кіль Лор'ян | |
Замовлення | 15 грудня 1937 | |
Закладений | 15 квітня 1939 | |
Спуск на воду | 2 березня 1940 | |
Введений до складу флоту | 30 травня 1940 | |
Виведений зі складу флоту | 17 червня 1944 | |
На службі | 1940—1944 | |
Загибель | 18 серпня 1944 року затоплений у Лор'яні | |
Сучасний статус | затоплений | |
Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
Проєкт | ||
Тип ПЧ | великий океанський торпедний ДПЧ | |
Основні характеристики | ||
Швидкість (надводна) | 18,2 вузлів (33,7 км/год) | |
Швидкість (підводна) | 7,3 (13,5 км/год) | |
Робоча глибина занурення | 100 м | |
Гранична глибина занурення | 230 м | |
Дальність плавання | 64 милі (119 км) км на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) (у підводному положенні) 12 000 морських миль (22 000 км на швидкості 10 вузлів (19 км/год) (у надводному положенні) | |
Екіпаж | 48 офіцерів та матросів | |
Розміри | ||
Довжина найбільша (по КВЛ) | 76,50 м | |
Ширина корпусу найб. | 6,76 м | |
Висота | 9,6 м | |
Середня осадка (по КВЛ) | 4,7 м | |
Водотоннажність надводна | 1 051 т | |
Силова установка | ||
Дизель-електрична: 2 дизельні двигуни MAN M 9 V 40/46 2 електродвигуни Siemens-Schuckert 2 GU 345/34 |
||
Гвинти | 2 | |
Потужність | 2 × 2 200 к.с. (дизелі) 2 × 740 к.с. (електродвигуни) | |
Озброєння | ||
Артилерія | 1 × 105-мм палубна гармата SK C/32 | |
Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і два кормових ТА; 22 торпеди або 44 міни TMA чи 66 TMB | |
ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата SKC/30 2 (1 × 2) × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 |
Історія служби | |
---|---|
У складі | 2-га флотилія ПЧ |
Командувачі |
KptLt Карл-Гайнц Меле (травень 1940 — травень 1941) KptLt Райнгард Гардеген (травень 1941 — липень 1942) Oblt zS Горст фон Шретер (серпень 1942 — червень 1944) |
Операції | 12 походів |
Перемоги |
42 судна (218 813 GRT) затоплено 1 військовий корабель (683 т) затоплений 1 допоміжний військовий корабель (3 209 GRT) затоплений 5 суден (39 584 GRT) пошкоджено 1 допоміжний військовий корабель (13 984 GRT) пошкоджений |
«Блезон» (Q165) | ||
---|---|---|
Blaison (Q165) | ||
Під прапором | ![]() | |
Належність | ![]() | |
Введений до складу флоту | 1945 | |
Виведений зі складу флоту | 18 серпня 1959 | |
На службі | 1945—1959 | |
Сучасний статус | списаний на брухт | |
Бойовий досвід | Холодна війна | |
Проєкт | ||
Тип ПЧ | великий океанський торпедний ДПЧ | |
Основні характеристики | ||
Екіпаж | 48 офіцерів та матросів | |
Розміри | ||
Озброєння |
U-123 — німецький великий океанський підводний човен типу IXB, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 15 квітня 1939 року на верфі Deutsche Schiff- und Maschinenbau, AG Weser у Бремені. Спущений на воду 2 березня 1940 року, а 30 травня 1940 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1].
Історія служби
U-123 належав до серії німецьких підводних човнів типу IXB, великих океанських човнів, призначених діяти на далеких відстанях. Човнів цього типу було випущено 14 одиниць і вони дуже успішно та результативно проявили себе в ході бойових дій в Атлантиці. 30 травня 1940 року U-123 розпочав службу у складі 2-ї навчальної, а з 1 жовтня 1940 року — після завершення підготовки — в бойовому складі цієї флотилії ПЧ Крігсмаріне.
З вересня 1940 року і до квітня 1944 року U-123 здійснив 12 бойових походів в Атлантичний океан, в яких провів 690 днів. Човен посів 4-те місце серед найрезультативніших підводних човнів Крігсмаріне, що діяли за роки Другої світової війни. Загалом підводний човен потопив 42 судна противника сумарною водотоннажністю 218 813 брутто-регістрових тонн, 1 військовий корабель (683 т) і 1 допоміжний військовий корабель (3 209 GRT), а також пошкодив 5 суден (39 584 GRT) і 1 допоміжний військовий корабель (13 984 GRT)[2].
16-19 жовтня 1940 року німецькі ПЧ U-38, U-48, U-101, U-46, U-123, U-99, U-101, діяючи у складі вовчої зграї «Шлагетот» (нім. Schlagetot), за чотири доби потопили 20 суден (79 592 тонни) та ще шість (22 662 тонни) суден пошкодили зі складу конвою SC 7 (загалом 30 суден)[3].
27, 29 та 30 червня 1941 року U-66, U-69, U-123 потопили вісім суден (40 401 тонна) конвою SL 78 біля західного узбережжя Африки.[4]
12 січня 1942 року на відстані 160 миль від Галіфакса (Нова Шотландія) ПЧ U-123 Р. Гардегена потопив британське судно MV Cyclops (9 076 GRT), розпочавши епопею масового потоплення союзних транспортних суден біля берегів Америки.
18 квітня 1943 року неподалік від берегів Сьєрра-Леоне U-123 потопив британський підводний човен P615 південніше Фрітауна.
19 серпня 1944 року U-123 затоплений у бухті Лор'яна. Після війни був піднятий французами в 1945 і увійшов до складу французького флоту під позначенням «Блезон» (Q165). 18 серпня 1959 року виведений зі складу флоту Франції, згодом розібраний на метал.
Командири
Капітан-лейтенант Карл-Гайнц Меле (30 травня 1940 — 19 травня 1941)
Капітан-лейтенант Райнгард Гардеген (19 травня 1941 — 31 липня 1942)
Оберлейтенант-цур-зее Горст фон Шретер (1 серпня 1942 — 17 червня 1944)
Перелік уражених U-123 суден у бойових походах
Див. також
- Л-10 «Менжинець»
- HMS Sterlet (2S)
- Astrée (Q200)
- USS Burrfish (SS-312)
- I-53/I-153
- Reginaldo Giuliani (1939)
Примітки
- Виноски
- Джерела
- ↑ U-123. uboat.net. Архів оригіналу за 15 листопада 2010.(англ.)
- ↑ The Most Successful U-boats. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ NAVAL EVENTS, OCTOBER 1940 (Part 2 of 2). Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Ships hit from convoy SL-78. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Ships hit by U-123. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Patrols by U-123. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Benlawers. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Graigwen. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Boekelo. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Sedgepool. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Shekatika. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Clintonia. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑ Cree. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Oakcrest. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ King Idwal. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Tymeric. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Anten. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Vespasian. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Empire Engineer. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Holystone. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Grootekerk. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Venezuela. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Ganda. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ P.L.M. 22. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Oberon. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Rio Azul. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Auditor. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ HMS Aurania (F 28). Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Cyclops. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Norness. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Coimbra
- ↑ Norvana. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ City of Atlanta. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Malay. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Ciltvaira. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Culebra. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Pan Norway. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Muskogee. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Empire Steel. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ USS Atik (AK 101). Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Liebre. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Oklahoma. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Esso Baton Rouge. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Esparta. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Gulfamerica. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Leslie. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Korsholm. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Alcoa Guide. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Baron Cochrane. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Empire Shackleton. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Castillo Montealegre. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ HMS P-615. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Empire Bruce. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Nanking. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Holmbury. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Kanbe. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 29 січня 2022.
Джерела
Література
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
- Claude Huan et Jean Moulin, Les sous-marins français 1945—2000, Rennes, Marines éditions, 16 février 2010, 119 p. (ISBN 978-2-35743-041-9 et 2-35743-041-9, EAN 978-2-35743-041-9), p. 43
Посилання
- U 123 [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.](нім.)
- Type IX [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Type IX U-Boat [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- НЕМЕЦКИЕ ПОДВОДНЫЕ ЛОДКИ IX СЕРИИ [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- U-123 [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- U-123 (1940) [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.](рос.)