Дзвінкий глотковий фрикативний

Дзвінкий глотковий фрикативний
ʕ
ʕ̝
Номер МФА 145
Кодування
HTML (десяткове) ʕ
Юнікод (hex) U+0295
X-SAMPA ?\
Кіршенбаум H<vcd>
Брайль[en] ⠖ (braille pattern dots-235)⠆ (braille pattern dots-23)
Дзвінкий глотковий апроксимант
ʕ̞
ɑ̯

Дзвінки́й гло́тковий фрикати́вний звук — тип приголосного звука, що існує в деяких людських мовах. Символ Міжнародного фонетичного алфавіту для цього звука — ʕ, а відповідний символ X-SAMPA — ?\.

Властивості

  • Тип фонації — дзвінка, тобто голосові зв'язки вібрують від час вимови.
  • Глоткове місце творення (звук утворюється при зближенні кореня язика й задньої стінки глотки)
  • Фрикативний (утворюється струменем повітря у глотці; протиставлення центральний/боковий не стосується цього звука)
  • Ротовий (повітря виходить крізь рот)
  • Механізм передачі повітря — егресивний легеневий (під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота)

Вживання

Фарингальні приголосні мало поширені. В багатьох мовах звук, що вважався глотковим фрикативним за ретельнішого вивчення виявляється надгортанним. Наприклад, арабський /ʕ/ деякі дослідники описують як надгортанний щілинний, надгортанний апроксимант або фарингалізовану гортанну змичку.[1]

Мова Слово МФА Значення
Абазинська гӀапынхъамыз [ʕaːpənqaːməz] «березень»
Аварська гӀоркь [ʕortɬʼː] «ручка»
Берберська (Кабільська) ɛemmi [ʕəmmi] «мій дядько»
Іврит (в Іраці) עברית [ʕibˈriːθ] «Іврит»
(в Ємені) [ʕivˈriːθ] д·і
(у сефардів) [ʕivˈɾit] д·і
Курдська (північний діалект) ‘ewr [ʕɑwr] «хмара»
Маршальська enana [ɛ̯ɛnæ͡ɑʕnæ͡ɑʕ] «це погано»
Окситанська (південний Овернь) pala [ˈpaʕa] «лопата»
Сирійська (Туройо) ܐܰܪܥܳܐ [arʕo] «Земля (планета)»
Сіу (у накода) marazhud [maʕazud] «дощ»
Сомалійська caadi [ʕaːdi] д·і «нормальний»
Чеченська Ӏан/jan [ʕan] д·і «зима»
Арабська ثعبان‏‎ [θuʕbaːn] «змія»

Український звук г також описують як дзвінкий глотковий фрикативний. Місцем творення українського [г] вважали гортань, тому його називали гортанним приголосним [2]. Ларингоскопічні дослідження спростували цю поширену думку й довели, що місцем творення його слід вважати глотку — pharynx, отже, він є приголосним глотковим, або фарингальним. Рентгенокінематографічні дослідження переконливо розкривають механізм утворювання [г]. При творенні [г] виникає деяке зближення між задньою стінкою фаринкса й коренем язика, причому воно має не абсолютний, а відносний характер, тобто таке зближення не завжди найменше в порівнянні з творенням усіх голосних і приголосних, але воно завжди менше щодо наступного голосного або приголосного [3].

Примітки

  1. ↑ Thelwall, Robin (1990), "Illustrations of the IPA: Arabic", Journal of the International Phonetic Association 20 (2): 37–41
  2. ↑ Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховського, — КиївЖ Радянська школа, 1951 — том 1, с. 147
  3. ↑ Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За заг. ред. І. К. Білодіда — К: Наукова думка, 1969 — с. 176


Транскрипція слова «мова» Це незавершена стаття з фонетики або фонології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.