Луцій Кальпурній Пізон Цезонін
| Луцій Кальпурній Пізон Цезонін | |
|---|---|
лат. L. Calpurnius L.f.C.n. Piso Caesoninus  | |
| Народився | 2 століття до н. е. Стародавній Рим |
| Помер | 107 до н. е.[1] Transalpine Gauld, Стародавній Рим ·загиблий у бою |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
| Знання мов | латина |
| Посада | давньоримський сенатор[d][2] , консул[2] , претор , римський губернатор , римський губернатор і легат |
| Рід | Calpurnii Pisonesd |
| Батько | Луцій Кальпурній Пізон Цезонін[1][1] |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Луцій Кальпурній Пізон Цезонін (квестор)[1][1] і Гай Кальпурній Пізон |
Лу́цій Кальпу́рній Пізо́н Цезоні́н (155–107 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 112 року до н. е.
Життєпис
Походив із впливового плебейського роду Кальпурніїв. Син Луція Кальпурнія Пізона Цезоніна, консула 148 року до н. е.
У 115 році до н. е. обрано претором. Як провінція з виконання обов'язків Пізону призначається провінція Азія. У 112 році до н. е. обрано консулом разом з Марком Лівієм Друзом. Під час свого консульства встановив кордони між критськими містами Ітан та Єрапита. Також під головуванням Пізона була прийнята постанова сенату щодо колегій грецьких майстрів. У 111 році до н. е. виконував обов'язки проконсула у провінції Цизальпійська Галлія. Після завершення строку проконсульства Пізон був притягнутий до суду Гаєм Клавдієм Пульхром, який звинуватив його у здирництві. Втім, суд Пізона виправдав.
У 107 році до н. е. Кальпурній узяв участь як легат у бойових діях римської армії на чолі із консулом Луцієм Кассієм Лонгіном проти гельветів—тігуринців на чолі із Дівиконом, але під час вирішальної битви при місті Агендікумі (сучасний Ажен) римляни зазнали поразки, а Пізон загинув разом з Лонгіном.
Родина
- Луцій Кальпурній Пізон Цезонін, квестор 100 року до н. е.
- Кальпурнія
Джерела
- Валерій Максим. VII 1, 6. (лат.)
- Аппіан. Celt. 3. (лат.)
- Friedrich Münzer: Calpurnius 88). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band III,1, Stuttgart 1897, Sp. 1387. (нім.)
Попередній перегляд приміток
- ↑ а б в г д е Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3