Хамад ібн Іса аль-Халіфа

Хамад II ібн Іса аль-Халіфа
араб. حمد بن عيسى آل خليفة
Хамад II ібн Іса аль-Халіфа
Хамад II ібн Іса аль-Халіфа
Хамад II ібн Іса аль-Халіфа
Прапор
Прапор
 1-й Король Бахрейну
Прапор
Прапор
з 14 лютого 2002
Попередник: Посада заснована
Прапор
Прапор
 2-й Емір Бахрейну
Прапор
Прапор
6 березня 1999 — 14 лютого 2002
Попередник: Іса ібн Салман аль-Халіфа
Наступник: Посаду скасовано
Прапор
Прапор
 1-й Міністр оборони Бахрейну
1971 — 1988
Попередник: Посаду засновано
Наступник: Халіфа ібн Ахмад аль-Халіфа
 
Народження: 28 січня 1950(1950-01-28) (75 років)
Ріффа, Бахрейн
Національність: Бахрейнський араб
Країна:  Бахрейн Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: сунізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Командно-штабний коледж армії США, The Leys Schoold і Mons Officer Cadet Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: аль-Халіфа
Батько: Іса ібн Салман аль-Халіфа
Мати: Hessa bint Salman Al Khalifad Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Sabika bint Ibrahim Al Khalifad, Queen Sheiad і Queen Hessad Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: сини: Салман, Абдалла, Халіфа, Насер, Халід, Фейсал і Султан
донька: Наджла, Шейха Нура, Шейха Муніра, Шейха Хесса і Шейха Рімма
Нагороди:
орден Святого Михайла і Святого Георгія Легіон Заслуг Емблема Республіки орден Нідерландського лева орден «За заслуги» орден Ізабелли Католички орден Південного Хреста Орден Макаріоса III (Кіпр) орден «Зірка Республіки Індонезії» Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Орден Данеброг (Данія) орден Вітовта Великого Орден Нілу орден Республіки Орден Корони Order of the Rajamitrabhorn Order of the Two Rivers Order of Mohammed орден аль-Халіфа Орден Хусейна ібн Алі Вищий Орден Відродження Орден Зірки Йорданії орден Корони Королівства Order of Oman Орден короля Абдулазіза-аль-Сауда Order of the Crown of Brunei орден Республіки (Туніс) Order of Bahrain орден Заїда Order of the Crown of Johor National Order of Merit Order of the Grand Conqueror Ордена Трону

Order of Unityd

 Order of the State of Palestine Order of the Star of Palestine

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ця стаття про діючого короля Бахрейну. Про його прадіда — див. Хамад ібн Іса аль-Халіфа (хакім)

Хамад ібн Іса Ал Халіфа (араб. حمد بن عيسى آل خليفة; нар. 28 січня 1950, Ріффа, Бахрейн) — емір Бахрейну (1999—2002), 14 лютого 2002 року проголосив себе королем Бахрейну.

Біографія

Спадковий принц

Хамад ібн Іса Аль-Халіфа народився 28 січня 1950 року в родині Іси ібн Салмана Аль-Халіфа, хакіма, а згодом еміра незалежного Бахрейну. 27 червня 1964 року Хамад був проголошений спадкоємцем престолу[1]. Навчався в Leys School в Кембріджі, потім у 1968 році закінчив Mons Officer Cadet School в Альдершоті (графство Гемпшир, Велика Британія).

Після повернення в 1968 році йому було доручено створення сил оборони Бахрейну у зв'язку з майбутнім в 1971 році виведенням британських військ з регіону[2]. Пройшов курс військового навчання у Військово-командному училищі армії США у Форт-Лівенворте (штат Канзас) і в Королівській військовій академії в Сандхерсті (Велика Британія)[2][3].

Після отримання Бахрейном незалежності в 1971 році він став першим міністром оборони країни[3], залишаючись на цій посаді до 1988 року. Як міністр оборони Хамад курирував розширення збройних сил Бахрейну і особливо брав участь у формуванні військово-повітряних сил країни[4]. Разом з цим Хамад з 1975 по 1999 рік був головою верховної ради у справах молоді і спорту[1].

На чолі держави

6 березня 1999 року помер емір Іса бен Салман Аль-Халіфа. Того ж дня Хамад був проголошений новим еміром країни.

На референдумі, що пройшов 14 і 15 лютого 2001 року, була схвалена Хартія національних дій, в якому 98,41% виборців проголосували на користь документу[5][6]. Король провів ряд політичних реформ, у тому числі, оголосив політичну амністію, надав політичні права жінкам і надав їм право брати участь у виборах.

У 2002 році виступив проти війни США в Іраку.

Масові антиурядові виступи 2011 року

Взимку 2010—2011 рр. в країнах арабського світу почалися масові виступи, викликані різними причинами, але спрямовані головним чином проти правлячої влади. 14 лютого на вулиці різних міст і поселень країни вийшли тисячі протестантів, в основному мусульман-шиїтів. В ході зіткнення з поліцією в цей і наступний день загинули дві людини[7]. Незабаром виступи з вимогами політичних реформ охопили країну, демонстранти розбили наметове містечко на Перлинному майдані в Манамі.

19 лютого король доручив спадковому принцові Салману провести переговори «з усіма без винятку політичними силами країни», а через два дні наказав відпустити з в'язниць ув'язнених-шиїтів[8] [9] Для охорони стратегічних об'єктів уряд Бахрейну запросив в країну іноземні війська і вже ввечері 13 березня близько тисячі саудівських військовослужбовців прибули до Бахрейну[10], трохи пізніше до них приєдналися ще близько 500 поліцейських з ОАЕ[11]. Через два дні Хамад II ввів в країні надзвичайний стан строком на три місяці[12]. 21 березня король Хамад оголосив про розкриття змови: «Зовнішня змова розпалювалася упродовж 20-30 років, поки не дозрів ґрунт для підривних планів…

Сьогодні я оголошую, що змова, що розпалювалася, провалилася»[13]

Родина

9 жовтня 1968 року шейх Хамад одружився зі своєю двоюрідною сестрою — шейхою Сабікою бінт Ібрагім Аль-Халіфа, від шлюбу з якою у нього народилися три сини — шейхи Салман (1969 р.н.), Абдалла (1975 р.н.) і Халіфа (1977 р.н.), а також донька Наждла (1981 р.н.)[3].

Від другої дружини Шеїа бінт Хасан аль-Храйєш аль-Аджмі у Хамада II народилися сини Насер (1987 р.н.) і Халід (1989 р.н.)[1].

Третьою дружиною стала дочка шейха Фейсала бін Мухаммада бін Шураїма Аль-Маррі, яка народила королю сина Фейсала (1991 р.н.) і двох доньок шейху Нуру і шейху Муніру[1]. Принц Фейсал загинув 12 січня 2006 року у віці 15 років[14].

Четвертою дружиною Хамада стала донька Джабора аль-Наїмі, що народила сина Султана і дочок шейху Хессу і шейху Ріму[1].

Військові звання

Нагороди

З 15 лютого 1979 року кавалер Великого хреста ордена Святих Михайла і Георгія (Велика Британія).

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д The Al-Khalifa Dynasty (англійською) . The Royal Ark.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ а б Bahrain's New Amir : Sheikh Hamad bin 'Isa Al Khalifa (англійською) . The International Estimate. 12 березня 1999.
  3. ↑ а б в Олексій Алексєєв (11.08.2003). Усі монархії світу (російською) . Журнал "Коммерсантъ Влада".
  4. ↑ Sheikh Ḥamad ibn ʿIsā Āl Khalīfah (англійською) . Encyclopædia Britannica.
  5. ↑ referendum&hl=en&ei=63wkTYPqCcXLhAfy4_HSAg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCQQ6AEwAA#v=onepage&q=bahrain referendum&f=false Bahrain: Referendum on Government Structure Elections Today, Spring 2001, p26
  6. ↑ Country Theme : Elections: Bahrain. UNDP- Programme on Governance in the Arab Region. 2011. Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  7. ↑ Павло Борисов (17.02.2011). Хто на новенького (російською) . "Стрічка.Ру".
  8. ↑ Король Бахрейна наказав відпустити з в'язниць ув'язнених-шиїтів (російською) . "Стрічка.Ру". 22.02.2011.
  9. ↑ |publisher="Стрічка.Ру" | url=http://lenta.ru/news/2011/03/14/saudi/%7Cdate=14.03.2011%7C language=російською}
  10. ↑ Бахрейн объяснил приглашение саудовских войск (рос.). "Лента.Ру". 14.03.2011.
  11. ↑ В Бахрейн отправили 500 полицейских из ОАЭ (рос.). "Лента.Ру". 14.03.2011.
  12. ↑ У Бахрейні ввели режим надзвичайного стану (російською) . "Стрічка.Ру". 15.03.2011.
  13. ↑ Володимир Родионов (21/03/2011). Король Бахрейна оголосив про розкриття змови, яка готувалася 30 років (російською) . РІА Новини.
  14. ↑ принц Бахрейна загинув в автокатастрофі (російською) . "Стрічка.Ру". 12.01.2006.

Джерела