Вілліс Лемб

Нобелівська премія з фізики (1955) Вілліс Лемб
англ. Willis Lamb
Народився12 липня 1913(1913-07-12)
Лос-Анжелес, Каліфорнія, США
Помер15 травня 2008(2008-05-15) (94 роки)
Тусон, Аризона, США
КраїнаСША США
Діяльністьфізик, викладач університету
Alma materУніверситет Каліфорнії, Берклі
Галузьфізика, лазер[1], оптика[1] і водень[1]
ЗакладГарвардський університет
Університет Аризони
Колумбійський університет
Єльський університет[2]
Науковий керівникРоберт Оппенгеймер
ВчителіРоберт Оппенгеймер
Відомі учніТеодор Майман
Аспіранти, докторантиNorman Krolld
Robert Retherfordd
Marlan Scullyd[3]
Bernard T. Feldd[3]
Balazs Laszlo Gyorffyd[3]
Robert Novickd[4]
ЧленствоНаціональна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Американське фізичне товариство[5]
Відомий завдяки:Лембів зсув
теорія лазерів
квантова оптика
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма (1960)

Нобелівська премія з фізики
Національна наукова медаль США

премія Румфорда (1953)

премія Ейнштейна в галузі лазерної наукиd (1992)

член Американського фізичного товариства[d]

Член Оптичного товаристваd

лекція Гатрі[d] (1958)

Член Американської академії мистецтв і наук

honorary doctor of Yeshiva Universityd (1965)

honorary doctorate from Columbia Universityd (1990)

honorary doctor of Ulm Universityd (1997)

honorary doctor of the University of Pennsylvaniad (1953)

Ві́лліс Ю́джин Лемб (англ. Willis Eugene Lamb); 12 липня 1913, Лос-Анджелес, США — 15 травня 2008, Тусон, Аризона) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1955). Половина премії «за відкриття, пов'язані з тонкою структурою спектру водню».

Біографія

Вілліс Юджин Лемб молодший народився в сім'ї телефонного техніка Вілліса Юджина Лемба і його дружини Марії Гелен Меткалф. У 1930 р. приступає до вивчення фізики в Каліфорнійському університеті в Берклі. Закінчує університет в 1934 р. зі ступенем бакалавра. У 1938 р., під керівництвом Роберта Оппенгеймера, захищає дисертацію на тему електромагнітні властивості ядерних систем. Після захисту працює в Колумбійському університеті і в 1945 р. стає асистентом професора. У 1947 р. року асоційованим професором і в 1948 р. професором. У 1951 р. переходить в Стенфордський університет в Каліфорнії. У 1954/55 рр. є запрошеним лектором в Гарвардському університеті. З 1956 до 1962 р. стає професором фізики в Оксфордському університеті, а потім в Єльському університеті в Нью-Гейвені. Після 1974 р. Лемб є професором в університеті Аризони.

У 1939 р. Лемб одружується на німецькій студентці Урсулі Шефер.

Досягнення

Лемб займався взаємодією нейтронів з матерією, теорією поля атомного ядра, теорією бета-розпаду, космічним випромінюванням, народженням пар частинка-античастинка, явищем впорядковування, квадрупольними ефектами в молекулах, діамагнітними поправками в експериментах з ядерного резонансу. Крім того він брав участь в розробці і побудові теорії магнетрона, теорією мікрохвильової спектроскопії, вивченню тонкої структури спектрів водню, дейтерію і гелію, а також зсувом рівнів енергії за рахунок електродинамічних ефектів. Ім'ям Лемба названий Лембів зсув.

У 1955 році Лемб отримав половину Нобелівської премії з фізики «за відкриття, пов'язані з тонкою структурою спектру водню». Другу половину премії отримав Полікарп Куш «за точне визначення магнітного моменту електрона».

Нагороди

Лемб був членом Національної академії наук США, Міжнародної академії наук і Американського фізичного товариства.

На честь Лемба заснована Премія Вілліса Лемба[de][6].

Див. також

Примітки

  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. Willis E. Lamb, BiographicalNobelPrize.org.
  3. а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. https://history.aip.org/phn/11607022.html
  5. NNDB — 2002.
  6. http://www.osa.org/en-us/about_osa/newsroom/obituaries/willislamb/ [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] OSA Mourns the Loss of Nobel Laureate Willis Lamb Jr.

Джерела

  • Храмов Ю. А. Лэмб Уиллис Юджин (Lamb Willis Eugene) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 172. — 400 с.

Посилання