П'єр Агостіні

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Агостіні.
П'єр Агостіні
фр. Pierre Agostini Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 липня 1941(1941-07-23)[1] (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Туніс, Французький протекторат у Тунісі[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Екс-Марсельd (1968)[3]
Національне військове училище (1959)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладCEA Saclayd[3][5]
Університет штату Огайо[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдокторський ступінь[6] (1968)
Нагороди
командор ордена Почесного легіону

William F. Meggers Awardd (2007)

Член Оптичного товаристваd (2008)

 Нобелівська премія з фізики

Gustave-Ribaut prized (1995)

Gay-Lussac-Humboldt-Prized (2003)

CMNS: П'єр Агостіні у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

П'єр Агостіні — французько-американський фізик-експериментатор, відомий винаходом методу RABBITT[en] для характеристики аттосекундних світлових імпульсів. Здобув Нобелівську премію з фізики 2023 року спільно із Ференцем Краусом та Анною Л'Юльє[7][8].

Освіта і кар'єра

П'єр Агостіні народився у французькому протектораті Туніс, в 1941 році. [9] Здобув ступінь бакалавра в національній військовій школі Притане в 1959 році в Ла-Флеш, Франція. [10]

Агостіні вивчав фізику в Екс-Марсельському університеті[en], де згодом здобув ступінь бакалавра освіти з фізики в 1961 році, ступінь магістра[en] (diplôme d'études approfondies) в 1962 році та докторський ступінь з оптики в 1968 році. [11] Його дисертація була присвячена багатошаровим діелектричним фільтрам для ультрафіолету . [12]

Після здобуття докторського ступеня він став дослідником у Науковому центрі Париж-Сакле[en] в 1969 році обіймаючи там різні посади до 2002 року. [13]. В цей час Агостіні також працював в лабораторії Жерара Мейнфрея та Клода Мануса, де досліджував багатофотонну іонізацію за допомогою потужного лазера, де вперше спостерігали надпорогову іонізацію в ксеноні в 1979 році. [14][15][16]

У 2001 році Агостіні та його команда з CEA Saclay разом з Гармом Гертом Мюллером з Нідерландського фонду фундаментальних досліджень матерії (FOM) за допомогою передового лазера в Laboratoire d'Optique Appliquée[fr] зуміли створити серію імпульсів кожні 250 аттосекунд. Рекомбінуючи ультракороткі ультрафіолетові імпульси з оригінальним інфрачервоним світлом, вони створили ефект інтерференції, який дозволив йому охарактеризувати довжину та частоту повторення імпульсів. [17][18]

Агостіні був запрошеним науковцем у Брукгейвенській національній лабораторії в американському штаті Нью-Йорк у 2002 — 2004 роках, де він працював у групі Луїса Мауро[en]. [19] Став професором фізики в Університеті штату Огайо (OSU) у 2005 році разом з Луїсом Мауро, який переїхав роком раніше до OSU. [20]. З 2018 року почесний професор OSU. [21] Agostini became Emeritus professor at OSU in 2018.[22]

Відзнаки та нагороди

  • 1995: премія Гюстава Рібо від Французької академії наук[23];
  • 2003: премія Гея-Люссака-Гумбольдта[en][24];
  • 2003: стипендія Йопа Лоса від Нідерландського фонду фундаментальних досліджень матерії (FOM)[11];
  • 2007: премія Вільяма Меггерса зі спектроскопії[en] від Оптичного товариства Америки (OSA);
  • 2007: стипендія Гумбольдта;
  • 2008: обрано членом OSA «за лідерство в розробці інноваційних експериментів, які дають нове розуміння динаміки нелінійного відгуку атомів і молекул під дією сильних інфрачервоних лазерниї імпульсіів»[13];
  • 2023: Нобелівська премія з фізики за «експериментальні методи, які генерують аттосекундні імпульси світла для дослідження динаміки електронів у речовині» разом з Анною Л'Юльє та Ференцем Краусом

Примітки

  1. ↑ https://ieeexplore.ieee.org/stamp/stamp.jsp?tp=&arnumber=1076369 — IEEE Journal of Quantum Electronics, 1970. — С. 808.
  2. ↑ https://ieeexplore.ieee.org/stamp/stamp.jsp?tp=&arnumber=1076369 — IEEE Journal of Quantum Electronics, 1970.
  3. ↑ а б в https://www.optica.org/history/biographies/bios/pierre_agostini/
  4. ↑ Pierre Agostini | Department of Physics
  5. ↑ https://dokumen.tips/documents/p-agostini-biography-department-of-agostini-biography-pierre-agostini-professor.html?page=1
  6. ↑ https://www.liberation.fr/sciences/anne-lhuillier-et-pierre-agostini-deux-francais-prix-nobel-de-linfiniment-rapide-20231003_C3BC4U3UQBF4HA5TCR5XGD7M3U/
  7. ↑ Nobel Prize in physics goes to Pierre Agostini, Ferenc Krausz and Anne L’Huillier for research into electrons in flashes of light. CNN. Процитовано 3 жовтня 2023.
  8. ↑ Названо лауреатів Нобелівської премії з фізики: за що нагороджено трьох вчених
  9. ↑ Contributors [Back cover]. IEEE Journal of Quantum Electronics. 6 (12). 1970.
  10. ↑ Prix Nobel de physique 2023 : l'un des lauréats, Pierre Agostini, a obtenu son baccalauréat au Prytanée de La Flèche. France 3 Pays de la Loire (fr-FR) . 3 жовтня 2023. Процитовано 3 жовтня 2023.
  11. ↑ а б Pierre Agostini – Professor, Ohio, USA | Optica". www.optica.org
  12. ↑ Agostini, P. (1967). Appareillage permettant la réalisation de filtres multidiélectriques U V. Etude des couches Sb2O3 cryolithe (Thesis, Dissertation) (фр.). Université d'Aix-Marseille.
  13. ↑ а б Pierre Agostini - Professor, Ohio, USA | Optica. www.optica.org. Процитовано 3 жовтня 2023.
  14. ↑ Mainfray, G; Manus, C (1 жовтня 1991). Multiphoton ionization of atoms. Reports on Progress in Physics. 54 (10): 1333—1372. doi:10.1088/0034-4885/54/10/002. ISSN 0034-4885.
  15. ↑ Agostini, P.; Fabre, F.; Mainfray, G.; Petite, G.; Rahman, N. K. (23 квітня 1979). Free-Free Transitions Following Six-Photon Ionization of Xenon Atoms. Physical Review Letters. 42 (17): 1127—1130. doi:10.1103/PhysRevLett.42.1127.
  16. ↑ D'Oliveira, Pascal; Carré, Bertrand (2010). Dossier : Les lasers à l'IRAMIS: Les lasers de puissance à Saclay. IRAMIS (фр.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2023. Процитовано 3 жовтня 2023.
  17. ↑ Pierre Agostini, Ferenc Krausz and Anne L'Huillier win 2023 Nobel Prize for Physics. Physics World (брит.). 3 жовтня 2023. Процитовано 3 жовтня 2023.
  18. ↑ Paul, P. M.; Toma, E. S.; Breger, P.; Mullot, G.; Augé, F.; Balcou, Ph.; Muller, H. G.; Agostini, P. (2001). Observation of a Train of Attosecond Pulses from High Harmonic Generation. Science (англ.). 292 (5522): 1689—1692. doi:10.1126/science.1059413. ISSN 0036-8075.
  19. ↑ Palm International School of Attosecond. IRAMIS (фр.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2023. Процитовано 3 жовтня 2023.
  20. ↑ Pierre Agostini - Emeritus Professor, Ohio, USA | eMedEvents. www.emedevents.com. Процитовано 3 жовтня 2023.
  21. ↑ Pierre Agostini – Emeritus Professor, Ohio, USA | eMedEvents. www.emedevents.com. Процитовано 3 жовтня 2023.
  22. ↑ Jeremy Pelzer, cleveland com (3 жовтня 2023). Ohio State University retired professor wins 2023 Nobel Prize in Physics. cleveland (англ.). Процитовано 3 жовтня 2023.
  23. ↑ Prix Gustave Ribaud (PDF). Académie des Sciences. 2014.
  24. ↑ Liste des lauréats français du prix Gay-Lussac Humboldt (PDF) (фр.). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 5 жовтня 2023.