Діаспор

Діаспор
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураDsp[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаAlO(OH)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 104.FD.10[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Dana 86.1.1.1 Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьДіаспора (давньогрецька мова)[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типова місцевістьКосий Брод[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Діаспор у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Діаспор — мінерал класу оксидів і гідроксидів ланцюжкової будови. Є рудотвірним мінералом. Поширений мінерал алюмінію; один з головних мінералів бокситів.

Етимологія та історія

Назва діаспора походить від грецького слова διασπείρειν (diaspeirein), що означає «розсіювання»[6]. Французький мінералог і кристалограф Рене-Жюст Аюї (1743—1822) хотів використати назву, обрану у 1801 році в описі мінералу, щоб посилатися на його властивість розпилюватися на дрібні частинки при нагріванні перед паяльною трубою при вивільненні води[7].

Загальний опис

Хімічна формула: AlOOH. Містить (%): Al2O3 — 85; H2О — 15.

Сингонія ромбічна.

Спайність досконала (010). Злам раковистий. Форми виділення: пластинчасті, лускуваті, голчасті, променеві агрегати; тонкодисперсні агрегати; натічні утворення, рідше — табличасті кристали широкостовпчастого, листуватого або голчастого вигляду.

Густина 3,4-3,5. Твердість 6,8…7,3.

Колір білий, жовтувато-бурий, світло-фіолетовий. Діаспор іноді демонструє зміну кольору від зеленого при денному освітленні до жовтого до оранжевого при штучному освітленні.

Риса біла. Блиск скляний.

Має метаморфічне, гідротермальне, гіпергенне походження. Зазвичай є кінцевим продуктом діагенезу в родовищах бокситів, утворених вивітрюванням алюмосилікатних порід або як результат гідротермальної зміни глиноземистих мінералів. Гідротермальний мінерал в деяких лужних пегматитах. У розсіяному вигляді зустрічається у вторинних кварцитах.

Асоціація: корунд, магнетит, маргарит, хлоритоїд, шпінель, хлорит, гібсит, беміт, силіманіт, лепідокрокіт, гематит, каолініт, галуазит. Диморфний з бемітом.

Поширений мінерал алюмінію. Один з головних мінералів бокситів, де зустрічається разом з гідраргілітом і бемітом.

Знайдений поблизу села Косий Брод, що поблизу Єкатеринбургу і в Уральських горах (РФ); поблизу Банська-Бела, Банська Штявниця (Словаччина); Йорданув-Шльонський, Сілезія, Польща; в горах кантону Тічино на півдні Швейцарії; у Гумуч-дагу, поблизу Ефесу, Туреччина; поблизу м. Прилеп, Північна Македонія; на островах Наксос і Самос, Греція; загалом у межах Середземноморської бокситоносної провінції; Капська провінція, Південна Африка; у ряді штатів США: Массачусетс, Пенсільванія, Північна Кароліна, Міссурі, Колорадо, Каліфорнія. В Україні є на Закарпатті та у місцях проявів бокситів на Придніпровській височині (в межах Українського Щита).

Діаспор використовується як абразивний і полірувальний засіб. У ювелірній промисловості діаспор часто продається як дорогоцінний камінь під торговою маркою «султаніт».

Різновиди

Розрізняють:

  • діаспор залізний (відміна діаспору, яка містить залізо у відношенні Fe: Al = 1:19);
  • діаспор марганцевий (відміна діаспору, яка містить до 4 % Mn2O3);
  • діаспор мідний (псевдомалахіт);
  • діаспор хромистий (відміна діаспору, яка містить до 6 % Cr2O3).

Див. також

Примітки

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. rruffМіжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
  4. а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. Haüy R. J. Traité de Minéralogie — 1 — Paris: (untranslated), 1801. — Vol. 4. — P. 358.
  6. Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 203.
  7. R. J. Haüy: VII. Diaspore (m.), c'est-à-dire, qui se disperse. In: Traité de Minéralogie. Band 4. Chez Louis, Paris 1801, S. 358—360

Література

Посилання