Транспорт Іраку

Транспорт Іраку M:
Транспортна система Іраку (англ.)
Транспортна система Іраку (англ.)
Територія
Площа438,3 тис. км² (59-те)
Рельєфрівнинний
Найвища точкагора Чиха-Дар (3611 м)
Повітряний
Аеропортів102 (55-те)
Наземний
Автошляхів59,6 тис. км (71-ше)
Залізниць2,3 тис. км (67-ме)
Водний
Узбережжя58 км
Головний портБасра
Водних шляхів5,3 тис. км (22)
Найдовша річкаЄвфрат (2800 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів10,4 тис. км
Адміністрування
Головаміністр Кадім Фінджан аль-Хамамі

Транспорт Іраку представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 438 317 км² (59-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 850 км, зі сходу на захід — 780 км[2][3]. Географічне положення Іраку дозволяє країні контролювати транспортні шляхи на Близькому Сході, транспортні потоки між акваторіями Перської затоки, Каспійського і Середземного морів[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Іраку

Загальна довжина автошляхів в Іракі, станом на 2012 рік, дорівнює 59 623 км із твердим покриттям (70-те місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Іраку та Номерні знаки Іраку

Залізничний

Докладніше: Залізничний транспорт Іраку

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 2 272 км (67-ме місце у світі), з яких 2 272 км стандартної 1435-мм колії[1].

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Іраку

У країні, станом на 2013 рік, діє 102 аеропорти (55-те місце у світі), з них 72 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 30 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 20 (3);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 34 (5);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (3);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 7 (13);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 7 (6)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 4 авіапідприємства, які оперують 39 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 484,8 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 10,78 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 16 гелікоптерних майданчиків[1].

Ірак є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — YI, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Іраку мають літерний код ІКАО, що починається з — OR[1].

Див. також: Авіакомпанії Іраку та Аеропорти Іраку

Водний

Докладніше: Водний транспорт Іраку

Морський

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 2 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (142-ге місце у світі), з яких: нафтових танкерів — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 2 (Маршаллових Островів)[1].

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року становила 5 279 км (22-ге місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Євфрат (2815 км), Тигр (1899 км) і Шат-ель-Араб (565 км).

Головні річкові порти країни: Басра на річці Шатт-ель-Араб, Ез-Зубейр, Умм-Каср на рукаві Хавр-ез-Зубейр.

Трубопровідний

Загальна довжина газогонів у Іраку, станом на 2013 рік, становила 2 455 км; трубопроводів зрідженого газу — 913 км; нафтогонів — 5 432 км; продуктогонів — 1 637 км[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Іраку

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 1 лютого 2017 року міністерство в уряді Гайдара аль-Абаді очолював Кадім Фінджан аль-Хамамі[6].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Iraq : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Iraq : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Англійською

  • (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
  • (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
  • (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
  • (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Іраку